Продовжуємо знайомити читачів зі структурою Меджлісу кримськотатарського народу та розстановкою сил всередині нього. Початок інформаційного серіалу тут, продовження тут і тут.

Фінанси національних органів кримськотатарського самоврядування протягом 35 років є найскладнішою темою в національній політиці. Обговорювати гроші вважається таким самим непристойним заняттям, як пліткувати про секс. 

Криза 1997 року і розкол Меджлісу на прибічників Мустафи Джемілєва і “групу 16” відбувся саме через непрозорість фінансів і закиди в корупції.

В Україні Курултай і Меджліс до квітня цього року не були легалізованими інституціями, тому ніяких офіційних рахунків (а відтак і зрозумілої звітності) у них ніколи не було. Проте структура складалася з десятків управлінців в центральному офісі в Акмесджиті (Сімферополі) на вулиці Шмідта і сотень місцевих і регіональних меджлісів, в яких одномоментно працювало до 2,5 тисяч осіб. Все це потребувало постійного фінансування. 1992 року Курултай створив благодійний фонд “Крим”. Він став легальною структурою з рахунками, і власність Меджлісу оформлювалася саме на нього. Проте за формальними ознаками фонд “Крим” був приватною організацією, яку незмінно курує довірена особа Мустафи-ага, член Меджлісу Різа Шевкієв. Бюджети фонду не розголошувалися під приводом захисту національних структур від російського впливу. Більшість коштів, якими де-факто розпоряджався Меджліс, до окупації Криму складалися з різних джерел: пожертви бізнесменів, бюджетні кошти, виділені для кримського республіканського комітету з національностей, і турецька державна допомога. 

З викидів російських спецслужб, які сталися після анексії, можна побачити, що Туреччина щороку видавала на діяльність структури близько півтора мільйона доларів. Досить скромні гроші як для такої кількості задіяних людей. Проте знов-таки, відсутність меджлісів у правовому полі досі не дозволяє зрозуміти, хто працював на громадських засадах, а хто за зарплатню.

З багатьох випадків співпраці Меджліса з бізнесменами пригадаємо два. 

За кілька років до окупації Криму до вирішення фінансових питань Меджлісу долучилися власник автомобільного і логістичного бізнесу Ленур Іслямов і турецький виробник хімічної продукції Ібраїм Араджи. Перший започаткував купу змін, запровадивши протокольну службу і письмову фіксацію всіх рішень національного органу, а завдяки своєму телеканалу ATR здійснив першу пряму трансляцію Курултаю, що стало найбільшим політичним шоу для кримських татар. Витрати на Меджліс Іслямов не розголошує. 

Турецький підприємець Араджи видав один чек на 100 тисяч доларів, не отримав звітність про витрати, влаштував скандал і зник з життя як Меджлісу, так і всіх кримських татар.

Після окупації півострова фінансова ініціатива перейшла до рук молодого бізнесмена Рустема Умєрова. В народі його почали називати “онук” - за надзвичайну довіру до нього з боку Мустафи Джемілєва. Саме “онук” був відповідальним за розселення в елітному комплексі на столичному Печерську тих членів Меджлісу і делегатів Курултая, яких росіяни вичавили з півострова після 2014-го. Гроші на придбання осель видав турецький державний фонд ТІКА, проте оформлені вони на Фонд національного добробуту Криму. Формально його очолює Фелікс Караєв, а фактичним керівником більшості проектів Умерова є вже досить впізнаваний Ленур Мамбет - довірена особа Умєрова. З кожним кар’єрним кроком “онука” його команда все більше брала під контроль процеси в Меджлісі і навколо нього. 

Проте після квітневої легалізації Меджліс має отримати статус публічної установи, і тоді його кошти будуть формуватися на офіційних рахунках. Модель майбутньої структури і є наразі причиною найбільших суперечок. Одна частина всередині Меджлісу хоче формування його виконавчого органу, що буде опікуватися фінансами. Принаймні троє членів Меджлісу категорично проти такої моделі, бо вбачають в ній нісенітницю: Меджліс і так є виконавчим органом Курултаю, і створення виконавчого органу у виконавчому органі виглядає, на їхню думку, карикатурно. А метою цієї ініціативи вони вважають контроль бюджету з боку людей, які не є членами Меджлісу. Тим часом найкреативнішу ідею щодо фінансування національних інституцій висунув один з нинішніх заступників Рефата Чубарова - Ільмі Умеров. Це фактично переспів слогану американської революції “ні податкам без представництва”. Кримськотатарському суспільству Умеров запропонував формулу “немає представництва без внесків”. Кримські татари мали б щомісячно вносити добровільний внесок (національний податок) на утримання власного уряду. Це має підвищити громадянську відповідальність народу і убезпечити Меджліс від фінансової залежності. Ідею Ільмі-бея колеги всерйоз не сприйняли. Її навіть не розглядали, тож вона так і залишилася історичною байкою про національні податки.