Найбільш поширеною темою про пограбування культурних цінностей в тимчасово окупованому Криму на сьогоднішній день є варварська забудова і вивезення артефактів з єдиного охоронного об'єкта ЮНЕСКО на півострові – археологічного заповідника Херсонес біля Севастополя. Про це час від часу пишуть як українські медіа, так і світова преса. На жаль, поважна міжнародна установа нічого не робить, щоб захистити Херсонес від пограбування. Але Україна як держава та українці як громадянське суспільство таку байдужість собі дозволити не можуть.

Головне управління розвідки України створило сайт, де можна не тільки розшукати пограбоване, а й самому подати інформацію про злочин, щоб потім було легше спіймати злочинців. А проєкт “НЕ/вкрадене” виходить на новий рівень: ми плануємо розповідати не тільки про вкрадену російськими окупантами колекцію Херсонського художнього музею. Хочеться винести на широкий загал як можна більше того, що встигли “спіонерити” путінські “освободітєли”, починаючи з 2014 року. 

Звичайно, процес повернення культурних цінностей буде складним і, на жаль, не швидким, але ми маємо надію, що на цей раз російським окупантам не зійде з рук пограбування нашої культури. Тому висвітлення пограбованого мистецтва і культурних цінностей дійсно важливо зробити гучним і яскравим. Судовий розгляд в Польщі зробив популярним на весь світ археолога-грабіжника Бутягіна, але там таких “бутягіних” ще вистачає – всіх їх треба робити відомими. 

Один із найбільш обурливих російських злочинів проти кримської спадщини — це пограбування могильника Сувлу-Кая, який українські археологи знайшли цілісним і у доброму стані ще в 1995 році, але почали ретельно досліджувати тільки в 2009-му. 

Suvlu Qaya — в перекладі з кримськотатарської “водна скеля” або “скеля, багата на воду”. Це мальовнича гора, частина внутрішньої гряди Кримських гір, яка знаходиться на північному сході Бахчисараю — з неї можна милуватися Ханським палацем і старим містом.

Це масив із крутими уривчастими стінами з одного боку та пологим схилом з іншого, дуже популярний серед любителів піших прогулянок та фотографів. За видом знизу місцевість ще називають кримськими сфінксами.

Саме тут почалися розкопки у 2009-му. Науковцям пощастило: понад 40 могил різних періодів з III по V століття нашої ери, багата золота колекція, посуд, зброя. Копали обережно, детально досліджували і описували колекцію. Частина зі знайденого ще до окупації Криму в 2014 році була передана у Бахчисарайський історико-археологічний музей, і навіть встигла помандрувати Європою: гучна справа про “скіфське золото”, яке знаходилося на виставці в Амстердамі і залишалося у Нідерландах до кінця всіх судових справ у 2023 році. Після цього артефакти повернулися в Україну, а не в музеї окупованого Криму.

Але значну частину культурних цінностей стали активно і тотально копати вже під час російської окупації – окупанти привласнили їх собі. Серед них – колекція золотих прикрас з жіночого костюму ІІ–ІІІ століть нашої ери. Саме її розшукує ГУР як культурну спадщину України, яку привласнили представники Російської Федерації в результаті незаконних розкопок в тимчасово окупованому Криму.

І ось тут треба відзначити, що грабувати росіянам активно допомагають українські зрадники. Наприклад, доктор історичних наук Вадим Майко, який наразі є директором так званого «Інституту археології Криму РАН». Майко — киянин за народженням, випускник університету Драгоманова в Києві, там він захищав докторську дисертацію і робив всю кар'єру. Але зараз копає і здає росіянам культурні цінності в Криму. ГУР вже поцікавилося діяльностю Майка в Криму: “З 2014 по 2016 роки вказана особа отримала 22 дозволи від міністерства культури РФ на нелегальні археологічні роботи на території тимчасово окупованого півострова Крим” – і там добре відомо, де саме копали під керівництвом цього зрадника, від вже під санкціями України. 

До пограбування культурної спадщини в Сувлу-Кая долучилися й інші зрадники – колись українські археологи Олексій Волошинов і В’ячеслав Масякін. Вони також під санкціями і в розшуку ГУР. 

Окупаційні ЗМІ в Криму емоційно описують кожну знахідку археологів-зрадників, тому матеріалів про пограбовану культурну спадщину можна зробити багато – земля півострова багата на древні артефакти, які недостатньо просто “копати”, їх треба ретельно досліджувати, експонувати і демонструвати людству не тільки як зразок мистецтва і старовинної історії, а як доказ злочину росіян і колаборантів.

Злодіїв треба ловити на гарячому. Давайте робити це разом.