У Криму почалося нове загострення фальсифікації історії. Як розповідають наші джерела, принаймні у трьох школах півострова наказали вивісити плакати з Кирилом і Мефодієм. На ньому йдеться, що укладники кириличної абетки в 9-му сторіччі знайшли в Корсуні (Херсонесі) “руські письмена”. Висновок очевидний: Крим був духовною скрєпою Москви не лише задовго до її появи, а й до хрещення князя Володимира.

Нова путінська фальсифікація спирається на міф, який виник через помилки при переписуванні документа “Пространноє житіє Константина Філософа”. Це по суті біографія Кирила (якого при народженні звали Константином), написана 869 року його учеником Климентом Охридським. Проте оригінал “Житія” не зберігся, а найстаріша копія датується 15-м століттям. Тобто через 600 років після відвідування Кирилом і Мефодієм Криму з’являється текст, згідно з яким брати побачили у Херсонесі дивні “слов’янські літери”. А ще через 6 століть цей текст “злітає” у Москві. Взагалі-то ще минулого століття фраза про те, що Кирил і Мефодій знайшли в Корсуні якісь “роуські письмена” кинулася в очі дослідникам. І одразу троє з них - француз Андре Вайян та американці Хораст Лант і Роман Якобсон - незалежно один від одного знайшли їй логічне пояснення. Це помилка монаха, який переписував текст. Загадкове слово “роуські” найпевніше означає “соурські”, тобто - сирійські. У Корсуні, одній з візантійських колоній, текстів сирійським письмом було багато. А Кирил був не лише засновником нової абетки, а й провідним мовознавцем. На відміну від переписувальника, який побачив нове для себе слово і випадково поміняв літери місцями.

Український історик Олексій Мустафін тішиться новим витівкам окупантів:

“Дивно. Вихідці з напівслов'янської Солуні поїхали в Крим, щоб вивчити якусь "слов'янську мову", але все одно чомусь переклали Святе Письмо на македонську (староболгарську)”.

Пропагандистськими вигадками називає російські “історичні відкриття” і професор інститута славістики Віденьського університету Міхаель Мозер:

“Вся ця історія - суцільна нісенітниця. Так звані “руські літери” в Криму, про які йдеться у “Житії Мефодія”, не могли бути кирилицею. Справа в тому, що слово “руський” у ті часи означало не “слов’янський”, а “скандинавський”. Крім того, ми виходимо з того, що писемністю, створеною апостолами слов'ян, була глаголиця, тоді як кирилиця, яка явно спиралася на грецький алфавіт, була розроблена лише пізніше. Зрештою, дітям розповідають, що Кирило вивчив слов'янську мову в Криму. Насправді брати Кирило і Мефодій знали слов'янську мову зі своєї батьківщини: сучасного міста Салоніки та його околиць. Якби вони спиралися на східнослов'янський діалект, церковнослов'янська мова виглядала б зовсім інакше. Отже, ще раз: все це нісенітниця. “Руські” літери по-різному обговорювалися в серйозній славістиці: одні вважали, що йдеться про скандинавські руни. Інші стверджували, що в оригінальному тексті могло бути “сурські”, що означало сирійську мову. Вся ця пропаганда виробляється, щоб довести давню “руськість” Криму. Це можна зробити лише на основі історичних вигадок. Тому це не спрацьовує за межами пропагандистської бульбашки”.

Російська наука до останнього часу не вдавалася аж до такого рівня фальсифікацій. Ще 1981 року вийшов переклад давньослов'янських текстів про Кирила і Мефодія з коментарями історика Бориса Флорі. Зокрема там розглядаються всі гіпотези щодо “роуських письмен”. Вона є у вільному доступі в інтернеті.

І навіть ті історики, що схиляються читати “роуські” як русські, вважають, що таким чином у 9-му сторіччі греки називали східно-готську мову. Вона була поширена в Криму аж до 16 сторіччя і зникла вже за доби Кримського ханства. У будь-якому разі ні про яку абетку слов'ян не може бути й мови.