- Одне питання, Крим наш?

- Провокаційне питання.

- Так. І коли будемо кримчан кредитувати? 

- На поточний момент ми не кредитуємо нові території…

- Але ж це не нова територія, Крим вже 12 років в Росії. 

- Питання не до мене…

Ця розмова відбувається у Москві в липні 2026 року. Її ініціаторка називає себе росіянкою з кримською пропискою. Її співбесідник - менеджер одного з відділень Альфа-банку, найбільшої приватної фінустанови Росії.

Їхній діалог жваво обговорюють користувачі соцмереж. Проукраїнські тішаться, проросійські обурюються. І мало хто з учасників дискусії звертає увагу на очевидне.

Філіалів та банкоматів Альфа-банку у Криму немає з квітня 2014 року. Одразу після анексії півострова вони зачинилися разом з усіма українськими банками і відтоді так і не відновили роботу. Воліють не мати з Кримом справи не лише комерційні російські фінустанови, а й, скажімо, “Газпромбанк”, контрольний пакет якого належить газовому монополісту, ба навіть повністю державний “Россєльхозбанк”.

Схожа ситуація і на ринку телекомунікацій. Російський мобільний оператор МТС залишив Крим влітку 2014 року, майже одночасно з українським Київстаром, і досі не має на півострові власних потужностей, як і інші компанії російської “великої четвірки” - Білайн, Т2 та Мегафон. Усі вони працюють на півострові - але на чужому обладнанні, фактично в роумінгу.

У Криму немає популярних в Росії супермаркетів “Магніт” та “Пятьорочка”. Натомість досі є французький “Ашан” та німецький “Метро”. Литовський “Новус” наважився піти лише за півтора року до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Та й українські рітейлери не надто поспішали. Магазини “Сільпо” працювали в Криму до 2016 року, “Фуршет” та “Єва” - до 2017-го. Мережа “АТБ” одразу після анексії поміняла назву на “ПУД”, перереєструвалася в Росії і торгувала, аж поки 2017 року її власники не продали активи окупантам за 8,5 мільйонів доларів.

Хоч сьогодні ви можете купити в Криму новенький “Мерседес” чи “Рено”, “Фольксваген” чи “Шкоду”. Ні, офіційних представництв європейських автовиробників на півострові немає. Але “вам шашечки чи їхати”? Сімферопольський салон “МБ-Крим” навіть не змушує покупців здогадуватися, що означає абревіатура в його назві.

 Торгівля з окупованим Кримом наразі мала наслідки лише для нідерландського виробника свайного обладнання Dieseko та ще чотирьох компаній з цієї країни - всі вони постачали продукцію для будівництва Керченського мосту. Позаторік ці фірми сплатили загалом 1,9 мільйонів євро штрафів, а їхні менеджери відпрацювали по 20-60 годин на громадських роботах. Натомість провини працівників концерну Siemens, які продали в Крим щонайменше чотири турбіни вартістю 111 мільйонів євро,

німецький суд так і не знайшов. Не покарана і данська фірма Grundfos, чиї насоси виявили на кримських водозаборах. І хоча у серпні 2022 року ця компанія офіційно оголосила про закриття російського представництва, її новеньку продукцію досі можна купити на окупованому півострові - як і насоси німецького виробника Wilo. У вільному продажу в Сімферополі - електрообладнання французької компанії Schneider Electric та шведсько-швейцарської корпорації АВВ. А ще - швейцарські годинники та італійська паста, німецький шоколад та французьке вино, іспанські оливки та шотландський віскі…

З усього вищеперерахованого може виникнути хибний висновок: начебто російський бізнес більш законослухняний, ніж західний. Нічого подібного. На те він і бізнес, щоб прораховувати прибутки та ризики. Скажімо, засновники того самого Альфа-банку Міхаїл Фрідман та Петр Авен ще у лютому 2022 року вийшли зі складу його ради директорів - одразу після того, як на них наклали персональні санкції США, Євросоюз та Велика Британія. Мільярдери швидко порахували, що чекати вторинних обмежень не варто: вони можуть повністю відключити банк від міжнародної фінансової системи. Ризик очевидний і неспівставний з потенційним прибутком від малочисельного кримського ринку.

Логіка європейських компаній так само бездоганна. Так, теоретично вони теж можуть понести збитки. А фактично… Та сама “постраждала” компанія Dieseko через скандал з Керченським мостом сплатила державі Нідерланди 1 780 000 євро. А заробила на оборудці - 1 600 000. І сталося це за вісім років до винесення ухвали, інфляція за цей період склала 26 відсотків. Тож прибуток вочевидь вартував ризику. А могло і взагалі пощастити - як от Сіменсу.