Ця споруда унікальна. Інших пам'яток кримськотатарської палацової архітектури просто не залишилося. Хоча за часів Кримського ханства, за твердженням історика Олекси Гайворонського, на півострові було зведено принаймні вісім палаців. Після першої анексії Криму 1783 року росіяни нищили їх буквально “по цеглині” - як і кріпосні стіни міст. Частково вціліти пощастило лише одній резиденції.

Палац на березі річки Чурук-Су збудували на початку XVI століття для хана Сахіба Ґерая. Поруч - мечеть Біюк Хан-Джамі, лазні Сари-Гюзель, будівля гарему та цвинтар. Упродовж понад чверті тисячоліття цей комплекс був головною резиденцією династії Ґераїв, політичним та адміністративним центром Кримського ханства. А місто Бахчисарай, що виросло навколо, - його столицею. Архітектурний ансамбль, який дивом зберігся, й досі міг би бути культурним та туристичним символом Криму (замість розтиражованого псевдоготичного “Ластівчиного гнізда”), якби росіянам не кортіло позбавити півострів навіть згадки про його корінний народ. Те, що не вдалося у XVIII столітті, вони вирішили закінчити у XXI-му. 2016 року окупанти оголосили: Бахчисарайський Ханський палац буде реконструйовано.

Офіційно роботи назвали “протиаварійними”, хоча до того про аварійний стан будівлі не йшлося навіть в офіційних російських джерелах. За даними українських реставраторів та кримських фахівців, реставрації або заміни потребували лише чотири балки Ханської мечеті. Натомість вже восени 2017 року усі старовинні дубові перекриття були знесені автокраном та вивезені у невідомому напрямку. В процесі демонтажу постраждав настінний розпис мечеті, датований XVIII століттям. Роботи виконувала московська компанія “Atta group”, яка ніколи до того реставрацією не займалася. Саме її “фахівці” вирішили помити мечеть апаратом високого тиску. На фасаді виникли тріщини, осипалася штукатурка - і тоді пошкоджені ділянки просто замазали цементом та залили фарбою.

Наступного, 2018 року мечеть вирішили укріпити - і на фасаді з'явилися нові, ще глибші тріщини. Історичний дах будівлі - кожний його елемент був вручну виготовлений середньовічними майстрами - замінили іспанською фабричною черепицею.

2021 року будівельники заходилися поглиблювати Чурук-Су. Знищили історичні шари русла, пошкодили облицювання набережної та опори мостів. Поруч із Графським (Світським) корпусом палацу вирили траншею. Кілька тижнів її заливали дощі. Ґрунт просів, і у лютому 2022 року на стіні будівлі помітили триметрову тріщину, навколо якої відшаровувалася та опадала штукатурка. Кримські активісти здійняли галас. Заспокоювати їх взявся керівник російської “Дирекції з централізованого обслуговування закладів культури” Ілья Алімчєв. Він заявив: так, сталася помилка через огріхи проєктної документації, але “нічого страшного не відбувається”.

На початку 2022 року “реставратори” взялися за Золотий кабінет - парадну залу палацу, де відбувалися всі офіційні урочистості. Дощі не припинялися, але з будівлі зняли дах і демонтували кольорові вітражні вікна. Згодом кримські блогери помітили старовинну черепицю на маркетплейсі “Авіто”. Тим часом будівельники, знищивши Золотий кабінет, зруйнували Кухонний дворик та перейшли у Гаремний корпус. У його стіні зробили отвір і… залишили відчиненим. 

У березні 2025 року малярам доручили прибрати старе покриття верхньої частини палацу. І вони ретельно прибрали фреску яка прикрашала стелю палацу з 1533 року. Російські медіа дружно стали на бік робітників: мовляв, звідки простим малярам було знати, що це була середньовічна фреска, а не стара штукатурка.

‍

Відкриття палацу після “реставрації” щороку переносять. Спершу окупанти говорили про 2020 рік, тепер - про кінець 2027-го. У пропагандистських медіа припинили навіть пояснювати причини затримки, хоча вони і раніше були доволі екзотичні: завелика кількість археологічних знахідок, складність фахверкових конструкцій чи  жучки, яких “реконструктори” буцімто виявили у старовинній древесині.

Культурологиня Ельміра Аблялімова - колишня керівниця Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника, у склад якого входив Ханський палац, впевнена: справжня мета “реставрації” - зруйнувати пам'ятку, щоб остаточно знищити кримськотатарський спадок.

‍“Так звані “реконструкції” палацу не припиняються з першої анексії Криму 1783-го. Уже за кілька років після ліквідації Кримської держави розпочалися перебудови, що спотворили первісний образ Ханського палацу. Під час Кримської війни росіяни перетворили палац на лазарет, а ховали своїх солдатів поруч із мавзолеями та усипальницями кримських правителів. Так поступово руйнувалася і спотворювалася автентичність об’єкту, його історична та сакральна цінність та значущість для кримських татар. Проте хай ніхто не думає, що це необізнаність. Чверть тисячоліття триває  знищення історичної пам’яті про народ, що мав на цій території свою власну державу. І так Росія чинить з усіма окупованими території. Наведу приклад. Багато хто у світі вважає Сибір “російською землею”, бо від Сибірського ханства росіяни нічого не залишили. З Кримом їм довелося важче: попри майже 250 років “зачистки”, ми досі існуємо - як свідчення того, що Крим не є російським. Саме на асиміляцію, на зміну нашої історичної пам'яті й свідомості спрямовані так звані “реконструкції”, - каже Аблялімова.

Український уряд та Меджліс кримських татар ще з 2017 року регулярно просили міжнародну спільноту завадити знищенню пам'ятки. ЮНЕСКО відреагувала 2021-го - доповіддю про те, що будівельні роботи справді є загрозою для палацу. Ще за два роки “реконструкцію” згадали у дослідженні Європарламенту про захист української культурної спадщини від війни. 2024 року ПАРЄ присвятила Бахчисарайському ханському палацу абзац у доповіді “Протидія стиранню культурної ідентичності під час війни та в мирний час”. Ані красти старовинну черепицю, ані розбивати перфоратором фрески, ані нищити вітражі міжнародна “глибока стурбованість” не завадила.