Репродукція картини Рустема Емінова про депортацію кримських татар

Примусову паспортизацію кримчан, до якої росіяни вдалися у перші ж тижні окупації, називали відновленням кріпосного права. Відмовитися від російського паспорту було можна - але суто теоретично. Бо фактично це означало відмову від усіх прав, зокрема й майнових. За 11 років потому вигадливі загарбники знайшли ще один спосіб покарання українців російським громадянством - але тепер вже його позбавленням.

Нову методику випробовують на кримскотатарських політв'язнях. Наразі негідними російських паспортів оголосили принаймні п'ятьох кримців. Четверо з них - засуджені у справі Хізб ут-Тахрір: Екрем Мамедов, Ленур Сейдаметов, Насрула Сейдалієв та Марлен Мустафаєв.  

П'ятий позбавлений російського громадянства - Наріман Дерман, 58-річний житель новоокупованої Новоолексіївки на Херсонщині. Попри інвалідність через епілепсію, кримця кинули за ґрати на три з половиною роки: помстилися за участь у блокаді півострова в 2016 році у складі батальйону імені Номана Челебіджихана.

Що це означає для в’язнів? По завершенні тюремних термінів їм буде заборонено повертатися до Криму. Разом із ними вочевидь будуть змушені покинути півострів і родини. А це свідчить про те, що Росія просто зараз відпрацьовує схему вичавлення зі своїх територій нелояльного населення.  Хтось називає це “гібридною депортацією”. Проте вона такою не є. 

Під це визначення підпадає виїзд до великої війни з Криму та захопленої частини Донбасу десятків тисяч українських громадян, які не погодилися з окупацією. Фактично людям створили умови, за яких залишатися на батьківщині було небезпечно, але формально вони поїхали з власної волі.

Зараз - жодної “гібридності”. Навпаки, мова йде про найжорстокішу форму геноциду, коли примусовому виїзду з батьківщини передує багаторічне ув’язнення і тортури. В цьому путінський режим вже перевершив Сталіна і Гітлера. Бо ці двоє застосовували або депортацію, або в’язницю. Сучасний нащадок двох історичних катів поєднує всі знущання одночасно.

Юридично Росія позбавляє набутого громадянства за тяжкі кримінальні злочини як то ”тероризм”, “шпіонаж”, “державна зрада”. Проте випадки з кримцями не відповідають навіть репресивному російському законодавству. Адже громадянами Росії вони були оголошені примусово, федеральним законом від 21 березня 2014 року. Згідно з цим документом усіх мешканців Криму, зареєстрованих на півострові на день так званого референдуму, автоматично визнали громадянами Росії. Саме тому і режисера Олега Сенцова і членів Меджлісу Ескендера Барієва та Абмеджита Сулейманова, які російських паспортів навіть в руках не тримали, Москва вважала своїми громадянами.  

Проте на цю юридичну колізію в нинішній РФ ніхто не зважає. Опитані CEMAAT правозахисники розглядають дві версії, чому Росія почала позбавляти кримців громадянства. Оптимістична версія полягає в тому, що Москва нібито готується до великого обміну після припинення бойових дій і таким чином “очищається” від юридичних зв’язків з тими, кого не хоче більше бачити на своїй території. Проте тих небагатьох кримських політв'язнів, яких Росія віддала впродовж попередніх 12 років, нав’язаного громадянства вона не позбавила. Так було з Кольченко, Джелялом, Леніє Умеровой, і навіть більше - своїх опозиціонерів Яшина, Кара-Мурзу та Пивоварова Москва передала Німеччині без відбирання в них паспортів. 

Тому найпевніше реалізується друга версія. Песимістична. Окупанти зачищають від “неблагонадійних” мешканців Крим та інші території України, захоплені з 2014 року. 

Правозахисники прогнозують, що після кількох юридично оформлених рішень окупанти поставлять припинення громадянства на потік. Таке “спрощення” вже сталося з процедурою оголошення неслухняних росіян іноземними агентами. Якщо раніше російському Мінюсту потрібні були докази фінансування громадянина з-за кордону, то тепер кандидату в іноагенти достатньо просто з’явитися на медіа-майданчику іншої країни. Ймовірно позбавляти громадянства і депортувати людей вже у найближчому майбутньому можна буде навіть без участі ручних російських судів - як це було в СРСР в 1940-х.