Пропагандистські лекції замість ігор, листи та грошові збори для російських військових, заборона мобільних телефонів - про ці атрибути кримських таборів редакція СЕМААТ вже розповідала. Але виявляється, це ще не всі принади дитячого відпочинку в окупації.

“Сеанс зв'язку у певний час”, - таке попередження батьки маленьких відпочивальників чують іще до початку зміни. Зателефонувати мамі, щоб негайно поділитися враженнями від купання, гри чи змагання? Не можна. Написати повідомлення другові? Ні. Пограти в улюблену смартфонну гру? Ще чого. Телефони у дітей вилучають і видають ненадовго ввечері. Пояснюють це турботою про вожатих. Ті лише дивуються.

“Я чула, нібито для нашого комфорту придумали забирати телефони, бо мами телефонують щогодини, щоб дізнатися як дитина. Але по-перше, далеко не всі мами такі тривожні, а по-друге, нас ці дзвінки аж ніяк не напружують”, - розповідає кримчанка Аліна, яка працює вожатою у приватному таборі на Південному березі. “Так, погратися або “позалипати” в соцмережах діти люблять, але що поробиш, третє тисячоліття на дворі”, - сміється дівчина.

У “державних” таборах, де відпочивають “пільгові категорії дітей”, вожаті менш просунуті.

“Там величезний дефіцит персоналу. Набирають всіх підряд. У нас була якась алкашка з сиплим голосом. Дитина її просто боялася”, - розповідає про дитячий санаторій “Симеїз” мама однієї з його відпочивальниць Оксана.

“А інша проблема була в тому, що дозвіллям дітей ніхто не займався. Як не запитаєш - що ви робили? Нічого. Просто гуляли і співали гімн. Спершу думала, вигадує. Але приїхала провідати - а там тридцять дітей блукають самі по собі на майданчику, а піддата вожата дивиться відосики в тік-току”, - згадує жінка.

Історії від інших дітей і батьків свідчать, що кадровий дефіцит є системною проблемою у кримських дитячих закладах. “Щоразу, коли траплявся якийсь заліт, нас усіх шикували вздовж стінки в коридорі й годину верещали так, що мені здавалося - зараз нас усіх біля цієї стінки й розстріляють”, - згадує свій нещодавній відпочинок у таборі під Євпаторією дванадцятирічний Вадим. Вожатими в його загоні були дві другокурсниці, які приїхали відпочити на морі та заразом підзаробити. Ані досвіду роботи з дітьми, ані моральної готовності до неї у дівчат не було. Як наслідок, одну з них забрали в лікарню з нервовим виснаженням. Замінити її було ніким, вожата лишилася одна, і оскільки вона не справлялася, в загоні оголосили карантин. До кінця зміни дітей замкнули в приміщенні, позбавивши того, заради чого вони приїхали - моря, сонця і свіжого повітря.

Без пляжного відпочинку у кримських таборах діти залишаються доволі часто. “Ми подали заявку на обстеження пляжу в березні. Але він не обстежений і досі, тож експлуатувати його не можна. Дітей ми туди не пускаємо. Але навіть якщо пляж відкриють, у нас все одно немає рятувальника. Селити його на території табору ніде, а місцевим це не цікаво - у сезон повно іншої роботи з набагато більшою зарплатою”, - зізнається директор одного з дитячих таборів Ленінського району.

Без моря і нормального дозвілля тут легко обходяться. А от без пропаганди - зась. Щоранку та щовечора діти співають російський гімн. Грають у “зарницю” з макетами зброї. Задля промивання дитячих мізків табори регулярно відвідують “герої СВО”, московські попи та “ідеологічно близькі” артисти.

“Я рускій” там з кожної праски лунало. Вже реально нудило від цього Шамана. Разів по п'ять на кожній дискотеці вмикали. Та й решта треків відстійні були. А потім привели до нас жінку з поліції, яка сказала, що якщо ми будемо тишком-нишком слухати якусь неправильну музику, вона нас забере і посадить у приймальник-розподільник. Багато хто реально сильно злякався”, - розповідає про свій досвід відпочивальник табору у Бахчисарайському районі.

Спілкування з поліцією, воєнізована охорона, численні камери спостереження й високі паркани - усе це створює у багатьох підлітків відчуття, що вони не у таборі відпочинку, а у виправній колонії. 

“Ми вночі грали на підвіконні в карти, і одна полетіла з вікна. Я швидко спустилася - забрала її, а дівчата втягли мене назад. По камерах це побачили, і наступного дня нам просто забили вікно цвяхами. Дихати було нічим, спекотно, душно, ми скаржилися, але їм все одно було. Головне, щоб ми не могли більше вилізти”, - розповідає відпочивальниця табору під Севастополем.

Спека у кімнатах, відсутність гарячої води у душових, погане харчування - більшість нарікань батьків пов'язана саме з побутовими умовами дитячого відпочинку. Найбільше обурює дорослих низький рівень медичного забезпечення дітей. Адже до таборів їх відправляють насамперед заради оздоровлення.

Наскільки все погано з медициною,  ілюструє нещодавній інцидент в “Артеку”, де п’ятьох дітей покусала лисиця, проте до лікарні на вакцинацію проти сказу їх відправили лише через 13 годин. Масові отруєння у таборах - вже звична справа, причому керівництво їх так само звично приховує, намагаючись переконати батьків, що це окремий випадок на кшталт “наковтався води під час купання” або “наївся зелених слив”. 

Кримчани кажуть: дитячі табори - не виняток, вони схожі на все, що продукує тут окупаційна влада. Низька якість послуг, дефіцит кадрів, повна байдужість до клієнтів - і все це за високими парканами, під акомпанемент залякувань та пропагандистського лементу.