В Алушті водна криза набуває хронічного характеру: дефіцит ресурсу та зношеність мереж призвели до постійних аварій, які лише посилюються через графіки подачі води. Регулярні включення й відключення створюють гідроудари, провокуючи нові прориви та втрати, фактично нівелюючи заявлену економію. Попри це, інфраструктурний характер проблеми свідомо відсувається на другий план, повідомляє Центр національного спротиву.

В публічній риториці окупаційна влада дедалі активніше перекладає відповідальність на самих споживачів. Водний дефіцит подається як наслідок “надмірного споживання” та “низької дисципліни населення”, а не як результат багаторічної деградації мереж і відсутності інвестицій. Таким чином формується підґрунтя для жорсткіших фінансових рішень.

Паралельно, за даними ЦНС, просувається сценарій відмови від графіків водопостачання з одночасним різким підвищенням тарифів для всіх абонентів. Фактично йдеться про мобілізаційну модель управління: замість ремонту систем і модернізації інфраструктури споживання намагаються скоротити шляхом фінансового тиску.

Інсайдери також повідомляють, що розглядається можливість запровадження особливого правового режиму або навіть режиму НС, аби юридично легалізувати тарифне навантаження. При цьому окремий акцент робиться на зростанні доходів ГУП РК “Вода Крыма”, що свідчить про реальні пріоритети цієї політики.

Подібні проблеми раніше фіксувалися ЦНС і в Севастополі, де окупаційна адміністрація проявила недбалість під час будівництва нового водопроводу, що призвело до багатомільйонних втрат і затримок у забезпеченні міста водою.

У підсумку, базова життєва послуга в Алушті перетворюється на інструмент примусу: наслідки провалу управління та руйнування інфраструктури перекладають безпосередньо на населення, прикриваючись риторикою “економії” та надзвичайної ситуації.