Їй 75 років, і більше половини свого життя вона живе в Німеччині, далеко від батьківщини та свого народу, про який мало хто чув. Тьян Заочна - ітельменка. Це найдавніший народ Камчатки, його самоназва «ітенмен» - «той, хто існує». Тьян виїхала з СРСР у 1980 році як дисидентка. Відтоді в Мюнхені - спершу на радіо «Свобода», а потім на волонтерському радіо - вона знайомить німців з корінними народами Росії та їхньою колоніальною історією.

«Про кримських татар та їхню боротьбу я знаю давно, ще з радянських часів. Часто ви вважаєте себе невеликим народом, що опинився у вирі між інтересами великих націй. Однак для мене, ітельменки, ви великі, і ваша боротьба помітна та надихає».

Ітельменів на Камчатці зараз не більше трьох тисяч. Російськомовна Вікіпедія називає їх також камчадалами. Цю назву дали корінному народу завойовники. Але згодом камчадалами почали називати метисів, народжених від змішаних шлюбів - зокрема, з росіянами. Обидві групи зберігали спільні традиції та вірування, але ітельмени розмовляли рідною мовою, а камчадали - російською з домішкою ітельменських слів. Зараз цей поділ умовний, оскільки на даний момент у РФ залишилася лише одна жінка, яка знає ітельменську. Сама Тьян Заочна теж не знає рідної мови, оскільки покинула батьківщину ще в 5 років. У 1950–1960-х радянська влада примусово звозила ітельменів у радгоспи, які активно заповнювалися переселенцями з «великої землі». Друга половина 20-го століття стала останнім кроком до знищення ітельменів.

​«…Народу, який має десятки назв тільки для лосося і завжди був пов’язаний із суворими водами Тихого океану».

Росіяни довго не могли вимити свої брудні чоботи в Тихому океані, тому що на заваді їм стояли численні якути. Північний тюркський народ знав толк у військовій справі і кілька століть не давав загарбникам просуватися на схід. Але врешті-решт Сибір впала, і це стало кінцем для народів Далекого Сходу: евенків, коряків та ітельменів.

Більшість імен у радянській історії та географії, якими нас вчили пишатися, це імена катів корінних народів останньої імперії Євразії. Для ітельменів це Володимир Атласов і Вітус Берінг. Атласов наприкінці 17 століття очолив перший похід на Камчатку, що закінчився «приєднанням» півострова до Російської імперії. А з камчатських експедицій Берінга в першій половині 18 століття почалося фізичне знищення корінних жителів.

«Росіяни, що прийшли з Берінгом, принесли хвороби, від яких одразу загинула половина нашого народу. Чоловіків вбивали, але не всіх, бо ітельмени мали платити ясак соболями та іншими хутровими звірами. Жінок і дітей забирали в рабство… І так уже 300 років».

Ітельмени ніколи не були численним народом, жили ізольовано, групами по кілька рибальських сімей. Однак на початку 18 століття їхня чисельність становила близько 40 тисяч. Навіть сто років тому корінні народи, згідно з переписом 1926 року, становили понад 60% населення Камчатки. Зараз — менше 2%.

Під час горбачовської відлиги Тьян знову почала їздити на Камчатку. Навіть думала повернутися на батьківщину і брати постійну участь у відродженні свого народу. У ітельменів з'явилася своя символічна столиця - село Ковран, в якому відродили ітельменський спосіб життя і почали проводити щорічний фестиваль на честь ітельменського свята закінчення літа - Алхалалалай. Путінські часи зупинили наміри Тьян, а окупація Криму вдруге розлучила її з батьківщиною.

«У 2014-му я була там (на Камчатці — Ред.) востаннє. Я вже відчула, що буде відбуватися з усіма, хто чинитиме опір або протестуватиме проти нового імперіалізму».

Тьян каже, що серед місцевих росіян, які є нащадками колонізаторів, є люди, які прагнуть відродження корінних народів. І свято Алхалалалай, і дослідження мови, і навіть блогерство про культуру ітельменів стали можливими завдяки активістам неітельменського походження.

«Ось торік під домашній арешт посадили блогерку Василію Вершиніну. Вона одна з тих, хто популяризував ітельменську культуру та висвітлював справжнє становище ітельменів. З її арештом зникла можливість отримувати оперативну й об’єктивну інформацію з Камчатки».

Тьян впевнена, що Європу потрібно просвіщати щодо справжньої ролі Росії. Тут досі поширений стереотип, що Москва - союзник світового антиколоніального руху, а головними лиходіями є європейські колонізатори. Вони й гадки не мають, що масштаби історичних злочинів росіян від Криму до Камчатки не поступаються, а то й перевершують африканські та американські експедиції європейців.