За тиждень до 1 вересня кримчани гадки не мають не лише, яким буде майбутній навчальний рік, а й чи буде він взагалі. 16 серпня окупаційна міністерка освіти Валентина Лаврик оголосила: онлайн-уроки скасовуються. І спробувала подати це як досягнення: мовляв, якісне навчання можливо забезпечити винятково в очній формі. Деякі батьки зраділи.

“Я навіть чути не хочу про дистанційку. Я цього не витримаю — ми були в першому класі, коли почався ковід, і всіх перевели на онлайн-навчання. У мене потім був нервовий зрив, а в дитини — колосальні прогалини в знаннях. Це не навчання, а профанація”, — заявила мати учениці однієї з євпаторійських шкіл.

Втім, багато кримчан сприйняли промову Лаврик як сигнал: проблеми з електрикою та зв'язком окупанти вирішувати не збираються, як не планують і відмовлятися від планів щодо блокування інтернету.

“Їхні недолугі освітні платформи так і не запрацювали нормально. Вони то відкриваються з глюками, то взагалі відвалюються. І тоді вчителі швидко переходять на Zoom, Telegram чи Discord, щоб не втрачати час. Але якщо все це надійно заблокують, то перший же лаг усіх залишить без навчання. І так ризикувати ніхто не хоче”, — поділився спостереженнями вчитель інформатики однієї з севастопольських шкіл. 

Особливо турбує вчителів питання безпеки під час занять. Чиновники від освіти призначили шкільних завучів відповідальними за дії під час повітряної тривоги, відзвітували про переобладнання підвалів на укриття, проте як швидко перемістити туди одночасно кількасот дітей і при цьому їх вчити, не пояснили.

“Ну ок, ми навіть провели навчання - як реагувати на сигнал тревоги. Один раз. Але що робити, якщо він лунатиме щогодини - а зараз це відбувається саме так. Це ми весь день тільки й будемо що ходити в підвал та назад? Друге питання - електрика. Моя подруга - в Армянську. Як їм працювати, якщо там немає світла по дванадцять годин? Весь час на генераторах? Тоді дизеля треба по двісті літрів на день. Це тонна на тиждень. Я просто не вірю, що вони його привозитимуть, та й як його зберігати в Армянську, куди постійно прилітають дрони?”, — недомислюється вчителька початкової школи з Сімферополя.

У сільських школах теж не дуже вірять у нормальну роботу дизель-генераторів. Але планують працювати навіть без світла. 

“Будемо скорочувати уроки, щоб вкластися у світловий день. Домашнє завдання будемо задавати менше. Харчування не буде, але, здається, в адміністрації планують забезпечити сухими пайками. Якось будемо викручуватися”, - сповнений оптимізму директор школи у Нижньогірському районі.

Скорочення уроків передбачено в усіх школах півострова: півгодини замість 45 хвилин із загальним перебуванням у школі до чотирьох годин. Окупанти називають це “спеціальним режимом навчання”. Діти тішаться. Вчителі у розпачі: виконати норми шкільної програми за такий час неможливо. Деякі батьки заздалегідь впевнені: освітній процес перетвориться на його імітацію.

“Вони просто вдаватимуть, що всі навчаються, все гаразд. А там, де уроки тривають чотири години, ставлення до них вже несерйозне. У нас і без всяких режимів то у чаті напишуть, що на один день заняття скасовуються, то відпустять з половини уроків, то води немає, то світла, то тривога. Короче, й так не сильно вчили, а тут заб’ють на це повністю. І навіть не поскаржишся, бо “спецрежим”, – обурюється батько старшокласника з Бахчисарайського району.

У селах півострова, в яких немає своїх шкіл, батьки тривожаться ще сильніше. Їм вже дали зрозуміти: про шкільні автобуси доведеться забути.

“Нам натякнули, що, можливо, доведеться самим возити дітей до школи. Нібито навіть видаватимуть для цього талони на купівлю бензину. Але мене це взагалі не тішить, я з п’ятої ранку в полі. І хто моїх дітей відвезе? А через три години знову за ними їхати, щоб забрати? Це не кажучи вже про витрати. Талончиками ж не розрахуєшся, це тільки щоб була можливість купити бензин”, — скаржиться фермер із Джанкойського району.

Через проблеми з паливом навчальний рік вдарить по кишенях не тільки у віддалених селах, вважають батьки школярів. Бо у відносно спокійні часи школи обирали не через близькість до дому, а за іншими критеріями.

“Тут, на виїзді з міста, у нас сильна школа. Усіма правдами й неправдами туди влаштовували дітей звідусіль. І раніше привозили машинами, це не було проблемою. Перед уроками там навіть були затори, хоча що там того Білогірська. А тепер, думаю, багато хто в шоці, як їм щодня привозити й забирати дитину, коли бензину ніде в районі немає взагалі”, — ділиться думкою мешканець Білогірська.

Зібрати дитину до школи - тобто купити бодай форму, рюкзак та канцтовари - також стало проблемою. За підрахунками батьків, мінімальний “набір школяра” нині обходиться у 25 тисяч рублів на одну дитину. Для сімей, які нічого не заробили на туристах, втратили роботу через закриття бізнесу чи врожай через неможливість його поливати, це непідйомна сума.