“Дональде, ти підвів нас до дуже, дуже важливого моменту для Америки, Європи, і світу”, - із цими словами, які генсек НАТО Марк Рютте написав у особистому повідомленні Дональду Трампу, а Дональд Трамп поділився з усім світом, важко не погодитися. Це дійсно важливий момент, який напевно відрізнятиме Третю світову війну від Другої. Наприкінці тридцятих років минулого століття в тренді було лестити Гітлеру й сподіватися, що пронесе. Навколо жодного з потенційних союзників антигітлерівської коаліції не доводилося так ретельно танцювати. Зізнаюся, слухати, як успішний політик із багаторічним досвідом премʼєрства в Нідерландах повторює й повторює на камери: нічого страшного в тому, що його особисте повідомлення поширилося на загал, немає, — було страшенно ніяково. Але хто не помилявся в цей момент: генеральний секретар НАТО чи моє особисте відчуття цайтгайсту – ми зможемо сказати лише років за пʼять. Або раціональні політики принизливими лестощами таки дадуть раду шаленому головнокомандувачу наймогутнішої армії світу… або ми все ж сидимо в некерованій вагонетці, яка чимдуж мчить з гори, бо західна демократія не впоралася з тим, аби довести всім іншим режимам свою життєспроможність. 

Але повернімося до моменту з солодким присмаком цивілізаційного гниття. Моменту, коли сорок пʼятий і сорок сьомий одночасно (тобто вибраний американським народом удруге абсолютно свідомо, як старий добрий гамбургер із Макдональдса замість усіх цих здорових тостів із авокадо) президент Сполучених Штатів усвідомлює, що тримає в руках долю європейської безпеки. І абсолютно свідомий того, що ні за рік, ані за три роки Європа, звична покладатися на Америку в безпековому плані так само, як вона роками покладалася на Росію в нафтогазовому, нічого з цією залежністю не вдіє, — Трамп насолоджується. Пікова точка його насолодження носить імʼя Владімір. Ви ж не думаєте, що він не розуміє, як усіх тіпає щоразу, коли він пише чи говорить про переговори з Путіним? Трамп не політик, він неодноразово збанкрутілий бізнесмен. Згадайте, можливо в когось із вас є такі знайомі: неодноразово збанкрутілі, але багаті, жодного разу не запроторені за грати, хоча може й мали б бути. Ні, ці люди мають інстинктивне відчуття моменту. Саме тому дорогою зі Штатів до Гааги Трамп цитує не тільки повідомлення Рютте, а й розмову з Путіним: “Владімір спитав, чи не потрібна мені допомога з Іраном, а я сказав: ні, з Іраном не потрібна, мені потрібна допомога з тобою”. Він ані на мить не сумнівається в передбачуваному ефекті. Але тепер, на відміну від 2019-го року в Лондоні, де Макрон, Трюдо, Джонсон і компанія відверто насміхалися з Трампа, не помічаючи камери, що розлютило його тоді й змусило достроково забратися геть — усі стежать з вдячним виразом обличчя.

Я певна, зустріч із Зеленським буде. Трамп відчув стільки плазування навколо себе, що тепер він хоче побачити, як це робитиме Зеленський. Бо в лютому в Білому домі той повівся… по-людськи. Себто антидипломатично. Стовідсотково не так, як із Трампом поводяться зараз буквально всі (начебто забувши, що це Трамп другого строку, а не першого; Трамп із повністю покірним Конгресом і Верховним судом, якому мало що може зробити хвалена американська система стримувань і противаг). Ще й намагався робити це англійською рівня В1. Це коли людина майже все на побутовому рівні розуміє, але сказати може… давайте так, далеко не все. Жодному читачеві, який знає українську мову достатньо, аби розуміти цю колонку, не треба нагадувати, що сталося в лютому в Білому домі між Зеленським і Трампом. Це запамʼятали всі. Не сумнівайтеся, Трамп також. Він може не звертати увагу, як військову допомогу Україні “зашивають” у 5% витрат на оборону й презентують йому як його перемогу. Він може не звертати увагу, як Рютте за кожної зручної нагоди повторює: торік у Вашингтоні всі держави-члени альянсу ухвалили, що шлях України в НАТО невідворотний (це формулювання так боялися втратити через позицію Трампа, що на нинішньому засіданні вирішили обійтися без нього). Але на особистий драйв чи крінж — він звертає увагу без жодних зусиль, бо ні на що інше, крім себе самого, звертати увагу просто не вміє. 

Тому найкоротший у новітній історії НАТО саміт, про який уже тільки лінивий не написав, що на ньому — виходячи з витрат на безпеку — кожна хвилина єдиного спільного засідання обходиться бюджету НАТО в понад 1 мільйон євро, це не просто саміт перевірки альянсу на міцність. Таких було більше одного. Це не саміт перевірки альянсу на єдність — приміром, Франція вже виходила з НАТО, аби потім туди повернутися. Це саміт перевірки альянсу на гнучкість хребта.

Коли напередодні у Трампа запитали, чи готовий він підтвердити зобовʼязання США за п'ятою статтею НАТО, Трамп сказав, що це "залежить від вашого визначення" цієї статті. “Існує безліч тлумачень статті 5”, — сказав він. І додав: але я зобов'язуюсь бути їхнім другом. Що, в перекладі з трампівської англійської означає: я захищатиму тих, кого вважатиму приємними друзями. У мене зʼявляються великі сумніви, що саміт зробили коротким саме для того, щоб догодити Трампу. Скоріше для того, щоб усе це нарешті скінчилося, бажано – у стані не гіршому за той, в якому починалося.

А це вже як піде.

Один зі старших безпекових чиновників альянсу, на полях саміту спілкуючись із пресою, був змушений відповідати на низку питань: чи не здається йому, що Путін вважатиме альянс неспроможним діяти за п’ятою статтею, а відтак може напасти й на члена альянсу, приміром, когось із балтійських країн (які самі того вже не перший рік чекають). Його відповідь нагадала мені мій власний початок 2022-го року. Коли я вже зібрала тривожний рюкзак, але все ще казала, що Путіну економічно невигідно на нас нападати. Розумієте, сказав один зі старших безпекових чиновників альянсу, я думаю, Путін не намагається розшифровувати меседжі Трампа, він просто знає, що нападати на НАТО йому дуже небезпечно, тому й не нападе.

Непереборно захотілося подарувати йому фірмовий набір цукру з Укрзалізниці, в один із потягів якої напередодні влучила російська балістична ракета. Від імені усіх, хто точно знав, що Путіну немає жодного сенсу нападати.