Брюсель цього тижня перетворився на столицю вільного Криму: у Європарламенті та інших європейських інституціях відбуваються заходи “Першого кримського тижня в Брюсселі”. Українські можновладці та правозахисники намагаються звернути увагу міжнародної спільноти на репресії в окупованому Криму. Ми вислухали їхні виступи та опитали кримських активістів, чи згодні вони з головними меседжами. Адже поїхати до Європи самі ці люди не можуть - а ми із зрозумілих причин не можемо назвати їхні імена.

“Без звільнення Криму не буде нормальних гарантій безпеки для Європи”, - про це з трибуни Європарламенту заявила голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник. Вона наголосила, що ситуація на окупованому півострові наочно демонструє, якою була і залишається кримська політика російської влади - викрадення людей, катування, політично вмотивовані переслідування, мілітаризація та переміщення населення. 

Кримчани підтверджують, що все озвучене - чиста правда, а от масштаби переслідувань зростають просто на очах. “Раніше кількість політичних в'язнів була всім відома, і це переважно були кримські мусульмани. Репресії проти них і зараз не припинилися - їх стабільно саджають по 5-6 осіб раз на півроку. Але тепер ми буквально щодня чуємо або про арешт чергового “агента”, або про затримання “диверсантів”, або про кримінальну справу за жарти щодо підриву керченського мосту. Якщо раніше ми говорили про кілька десятків політично мотивованих справ на рік, то зараз стільки ж людей саджають щомісяця. А ще про скількох ми не знаємо”, - ділиться спостереженнями громадська активістка із Сімферополя. Заходи на кшталт “Кримського тижня” моя співбесідниця вважає вкрай важливими, бо публічні виступи правозахисників - це, по суті, єдина можливість хоч якось звернути увагу міжнародної спільноти на масштаби злочинів, що вчиняють росіяни на окупованих територіях. Інших каналів розповісти світові про ситуацію в Криму, у правозахисників практично немає.

Ще 2021 року окупанти показали, що чекає на тих, хто ризикне публічно розповідати про реальну ситуацію з правами людини в Криму. За участь у “Кримській платформі” вони заарештували заступника голови Меджлісу Нарімана Джеляла. За сфабрикованими звинуваченнями йому дали 17 років суворого режиму, проте кримцю пощастило опинитися серед небагатьох цивільних, яких торік вдалося обміняти. Нині Джелял у Брюселі і ділиться з європейськими політиками своїм баченням ситуації.

“Вже понад одинадцять років жоден громадянин у Криму не може відчувати себе в безпеці і мати впевненість, що в разі потреби зможе захистити свої права, свободу і життя. Мешканці Криму змушені жити в атмосфері страху та підозри один до одного... Ми маємо діяти для звільнення Криму. Саме тому будь-яке визнання російського суверенітету над тимчасово окупованою територією є неприпустимим. Таке визнання вважатиметься зневагою до невід'ємних прав корінного кримськотатарського народу, зокрема права на самовизначення та участь у всіх процесах ухвалення рішень, які стосуються їхньої рідної землі. Будь-які угоди щодо Криму мають укладатися за участю держави і корінного кримськотатарського народу... На сьогодні сім країн, починаючи з України, вже визнали геноцидом депортацію кримськотатарського народу. Я закликаю вас і ваші країни долучитися до встановлення достовірності та ухвалити відповідні рішення», - заявив Наріман Джелял за добу до того, як Верховна Рада ухвалила звернення до світу з проханням визнати депортацію кримців геноцидом.

Проте у Криму виступ політика назвали слабким і невиразним. “Я, звичайно, розумію, що він уже майже держслужбовець і не дуже хотів критикувати український уряд за ігнор законів, пов'язаних із захистом прав корінного кримськотатарського народу. Але йому взагалі нічого не заважало вимагати від Європи більше, ніж якоїсь абстрактної “справедливості”. Він мав би бодай закликати Європарламент проголосувати за визнання депортацію геноцидом. Прикро, що такий шанс, коли вдалося звернути увагу євродепутатів на тему Криму, був так легко втрачений”, - поскаржився один із ветеранів національного руху, коментуючи виступ Джеляла.

Говорячи про Крим, думати не тільки про територію, а й пам'ятати про людей - закликала у своєму виступі голова представництва президента України Ольга Куришко. “Крим - це насамперед люди, які борються за свободу, попри репресії: правозахисники, журналісти, активісти”, - зазначила чиновниця. А також розповіла про програму наставництва для політв'язнів, спрямовану на публічне висвітлення історій незаконно ув'язнених громадян, щоб посилити тиск на державу-окупанта та зміцнити міжнародну солідарність.

Однак родичі кримських політв'язнів вважають, що сьогодні Україна не робить практично нічого ані для звільнення цих людей, ані для соціальної підтримки їхніх родин. “Півмільйона рублів на рік - стільки ми витрачаємо, щоб підтримувати чоловіка в колонії. Нам ще пощастило, що він у Башкирії, а не десь у Магадані. І що вони роблять? Ось те нове міністерство, яке тепер нами займається, воно почало вимагати документи, які неможливо дістати, і ледь не прямим текстом кажуть - ви ще доведіть, що він сів за підтримку України, а не як звичайний злочинець”, - скаржиться дружина одного з кримських політв'язнів. Її роздратування пов’язано з роботою міністерства інфраструктури України, якому цього року передали питання захисту політв’язнів та членів їхніх сімей. Раніше цим займалося Мінреінтеграції. Наслідком новації для родичів стало те, що вони тепер навіть не знають, коли почнуть розглядати їхні звернення і чи отримають вони взагалі державну допомогу. Люди скаржаться на забюрократизовану процедуру, яка в новому відомстві стала ще складніше - при тому, що рідні політв’язнів з року в рік подають одній й ті самі документи. 

Нарікань на погану роботу українських урядовців у жителів окупованого Криму багато: окрім вже згаданих складнощів із юридичним визнанням порушення прав людини це івідсутність правил дистанційного навчання за українською шкільною програмою, і неузгодженість у питаннях здобуття вищої освіти, і заморожування планів зі спрощеної реєстрації актів цивільного стану. Кримчани кажуть: питань стільки, що варто вже провести кримський тиждень і в Києві. 

‍